18 лютого 2026 р.
Перехід із VM-навантажень в OpenStack до Kubernetes може суттєво спростити операційну модель. Але економія з’являється лише тоді, коли модель витрат зроблена до старту міграції.
На практиці команди часто спочатку будують кластери, а через кілька місяців бачать неочікуване зростання через egress-трафік, IOPS та дублювання середовищ. Якщо ви вже працюєте на OneCloudPlanet, цей підхід допоможе відділити реальну економію від очікувань.
З чого починається коректна модель витрат
Спочатку зафіксуйте baseline: поточні VM-ресурси, мережу, storage, ліцензії та операційні години команди. Це база для порівняння.
Потім додайте контейнерний шар: control plane, ingress, observability і CI/CD-накладні. Такий підхід узгоджується з нашими рекомендаціями в матеріалі про операції Kubernetes.
Три сценарії, які потрібно прорахувати до запуску
1. Базовий: повтор поточного профілю навантаження після міграції.
2. Ріст: +20–30% трафіку та storage.
3. Піковий: сезонні або маркетингові сплески.
Без сценаріїв “планова” вартість дуже швидко стає випадковою.
Де найчастіше з’являється прихований перевитрат
• міжзонний та зовнішній трафік,
• завищені storage-класи,
• non-prod без повного вимкнення,
• перевищений розмір worker-нод.
Щоб це не накопичувалось, зафіксуйте власників, ліміти й регулярну перевірку факту проти моделі.
Що автоматизувати одразу
Мінімум: розклади для dev/test, retention-політики для snapshot/logs та бюджетні алерти до перевищення ліміту. Якщо інфраструктура описується як код, ці правила зручно зафіксувати через Terraform.
Підсумок
Міграція OpenStack→Kubernetes має починатись із фінансової моделі, а не з маніфестів. Baseline, три сценарії та правила бюджетного контролю дають значно більш прогнозований результат.
Порівняйте підхід з іншими практичними матеріалами у блозі OneCloudPlanet.